ПОТРІБ, БИ,
Потріб, би, ж.
1) Надобность, дѣло. Купив оце й я собі на потріб дерева. Камен. у. Сей оскіпок у потріб піде. Н. Вол. у. В нас іде на потріб ціла липа, а не колена. Брацл. у. Яворина все на потріб яку там купуєся. Камен. у.
2) Своя потріб. Естественная нужда, испражненіе. ЕЗ. V. 189.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 382.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПОТРІВАТИ, ВА́Ю, ЄШ, →← ПОТОЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,